Експозиція «Середня Наддніпрянщина»

Експозиція «Середня Наддніпрянщина» розміщена на 10 гектарах у типовому наддніпрянському ландшафті з пагорбами й долиною. В експозиції „ Наддніпрянщина” зібрані пам‘ятки традиційної культури поч. 17 – 20 століть з лісостепової Київщини, Черкащини та західних районів Полтавщини.

Народна культура Наддніпрянщини розвивалась на давніх традиціях попередніх археологічних епох. Ці традиції і до сьогодні збереглися у народних віруваннях, обрядах, фольклорі, у знаках-символах стародавніх орнаментів ткацтва, вишивки, писанок, різьблення, у формах і оздобленні кераміки. Вони відчутні в настінному малюванні будівель, у землеробській культурі, давніх ремеслах. У народному будівництві Наддніпрянщини віддавна розвиваються традиції зведення будівель із застосуванням сошних(стовпових) та зрубних конструкцій стін. Цьому сприяли місцеві матеріали: дерево мішаних лісів, масиви лози й очерету, багаті поклади глини, солома. Орієнтація житла в просторі загальноукраїнська: вікнами на південь - „очима до сонця”, щоб „в чільні вікна сонце сходило, а в напільне заходило”. З чола і причілка по низу стін набивали з глини призьбу, заплітаючи її лозяним тинком, або обкладали дошками з кілками, робили і вальковані призьби. Cтіни мастили рудою глиною, з чола і причілка білили. За давньою традицією довкола вікон, одвірків, що в минулому робились без шалівок, і над призьбою підводили червоною глиною „на три пальці”, подекуди від правобережної Київщини і до західної Полтавщини пам‘ятають, що над підводкою малювали зубці.

Чотирисхилі дахи на кроквах з розвиненими на причілках піддашками (по-народному „дармовис”) крили сніпками-парками з житньої соломи. На Правобережжі дахи вивершували високим накладним гребенем „дідухом”, щільно ув‘язуючи його по периметру великим перевеслом, на рогах сніпки вшивали китицями. На Лівобережжі дахи покривали соломою або очеретом з невисоким гребенем, без китиць.

Народне житло мало універсальне традиційне обладнання: понад стінами – тесані лави, на покуті перед ними – стіл, накритий настольником (скатертиною), з хлібом-сіллю під рушником чи побутовою хусткою, біля стола стояла скриня, у бідніших могла стояти одна скриня замість стола. На стінах і на покуті – образи у рушниках і квітах, кріпилися на цвяхах або на різьблених божницях. Прикрашали стіни народні картини, кілкові рушники. Для спання й відпочинку пристосовані черінь печі, лежанка, а в багатодітних сім‘ях підліткам стелили у великому просторому підпіччі. За піччю влаштовували піл з дощок, пізніше замість нього з‘явилося дерев‘яне ліжко. Велика піч стояла в кутку при сінешній стіні. Печі вибивали з глини, викладали з цегли-сирцю. На Правобережжі пічний комин виплітали з лози підвісним кошем з шиєю, яка виводить дим до кагли у сінешній стіні. Такі комини обмащували товстим шаром глини, щоб не обгорало. На Лівобережжі пічний комин викладали з цегли-сирцю прямою стінкою з карнизами і „дзеркалом”. Подібні комини робили і на Київщині в окремих районах. Підлоги у хатах набивали глиняні і щосуботи, як і припічок печі, змащували рудою або червоною глиною з підводками .Влітку на долівку стелили траву, а взимку – солому.

Господарські будівлі: хліви, повітки, клуні будували сошні, стіни заплітали лісою і мастили глиною або робили солом‘яну загату між двома заплетеними стінами , чи закладали між сохами дилі, дошки, вальки. Комори надвірні ставили зрубні і стовпові (в закидку дилями), в них зберігали харчові продукти, знаряддя праці, родинне майно. У коморах, і хатніх, і надвірних настеляли дерев‘яні підлоги.
У храмобудівництві Наддніпрянщини у північних районах зберігся архаїчний тип рублених з соснових брусів багатоверхих храмів без заломів, з рубленими шатровими дахами і великими освітленими ліхтарями, вивершеними маківками з кованими хрестами. У південній частині розвинулись традиції дубових зрубних багатоверхих церков з високими багатозаломними банями і рубленими шатровими дахами, з подібними ліхтарями і маківками. Ковані хрести наддніпрянських церков зберігають знаки-символи прадавнього народного світогляду: рогатий півмісяць, квітку, сонця-промені. Дзвіниці були стовпові і двоповерхові сошні з шатровим верхом. Укривали культові будівлі гонтом, зрідка соломою, пізніше – листовим залізом.

Житнє поле з вітряками на горі, вулиця з дворядною забудовою, сільський майдан з церквою та громадськими будівлями відтворюють старовинне наддніпрянське село Правобережжя з традиційними садибами й подвір‘ями, садками й городами.

Експозиція Лівобережної Наддніпрянщини представляє поселення окремих кутків села, церковну садибу, гамазей та вітряк на полі.